документiв в базi
550558
Подiлитися 
  1999-01-011999-02-031999-03-032000-06-012003-04-032003-06-192004-06-242004-12-232006-12-062008-10-312009-12-22  

Документ втратив чиннiсть!


ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ЗАКОН

( Закон втратив чинність на підставі Кодексу
N 2755-VI від 02.12.20
10 )

Про фіксований сільськогосподарський податок

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 5-6, ст.39 )

( Закон діє до 31.12.2009 року згідно з пунктом 1
статті 9 цього Закону )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 414-XIV від 03.02.
99, ВВР, 1999, N 9-10, ст.69
N 466-XIV від 03.03.
99, ВВР, 1999, N 17, ст.112
N 1777-III від 01.06.20
00, ВВР, 2000, N 37, ст.308
N 2213-III від 11.01.20
01, ВВР, 2001, N 11, ст.47
N 659-IV від 03.04.20
03, ВВР, 2003, N 26, ст.191
N 974-IV від 19.06.20
03, ВВР, 2003, N 46, ст.365 -
набирає чинності з 01.01.2004 )

Цей Закон визначає механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку, що сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі. ( Преамбула із змінами, внесеними згідно із Законом N 659-IV від 03.04.2003 )

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

товарна сільськогосподарська продукція - це продукція сільськогосподарського виробництва, призначена для реалізації;

фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі.

Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

податку на прибуток підприємств;

плати (податку) за землю;

податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

комунального податку;

збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

( Абзац сьомий частини другої статті 1 виключено на підставі Закону N 974-IV від 19.06.2003 )

збору на обов'язкове соціальне страхування;

збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

( Абзац одинадцятий частини другої статті 1 виключено на підставі Закону N 974-IV від 19.06.2003 )

плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;

збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).

Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Стаття 2. Платники фіксованого сільськогосподарського податку

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Платниками цього податку також є суб'єкти господарювання, утворені в результаті реорганізації сільськогосподарського підприємства - платника фіксованого сільськогосподарського податку (незалежно від терміну реорганізації), які також займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції. Новостворені суб'єкти господарювання, основним видом діяльності яких є виробництво (вирощування), переробка та збут сільськогосподарської продукції, у рік створення є платниками фіксованого сільськогосподарського податку. Підприємства, які займаються іншими видами діяльності, крім сільськогосподарської, зазначеної у цій статті, з метою оподаткування ведуть окремий облік фінансових результатів від інших видів господарської діяльності відповідно до пункту 7.20 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), які підлягають оподаткуванню на загальних підставах. ( Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 974-IV від 19.06.2003 )

У разі, коли у звітному періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75 відсотків загального обсягу реалізації, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах. ( Частина друга статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 974-IV від 19.06.2003 )

До платників фіксованого сільськогосподарського податку належать також власники земельних ділянок та землекористувачі, в тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, крім власників та землекористувачів земельних ділянок, переданих для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння та випасання худоби.

( Частину четверту статті 2 виключено на підставі Закону N 974-IV від 19.06.2003 )

( Частину п'яту статті 2 виключено на підставі Закону N 659-IV від 03.04.2003 )

( Частину шосту статті 2 виключено на підставі Закону N 659-IV від 03.04.2003 )

( Частину сьому статті 2 виключено на підставі Закону N 1777-III від 01.06.2000 )

( Частину восьму статті 2 виключено на підставі Закону N 1777-III від 01.06.2000 )

Зміна порядку сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) протягом звітного (податкового) року не допускається.

Стаття 3. Об'єкт оподаткування та ставки фіксованого
сільськогосподарського податку

Об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах). ( Частина перша статті 3 в редакції Закону N 659-IV від 03.04.2003 )

У випадку коли у звітному періоді відбувається зміна площ сільськогосподарських угідь, у зв'язку з набуттям права землевласника або землекористувача відповідно землевласник чи землекористувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року і протягом місяця надати розрахунки до органів державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки та до органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку. ( Частина друга статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1777-III від 01.06.2000 )

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:

для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,5;

для багаторічних насаджень - 0,3;

для земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах, - 1,5 відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі по областях та Автономній Республіці Крим. ( Частину третю статті 3 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом N 659-IV від 03.04.2003 ) ( Частина третя статті 3 в редакції Закону N 466-XIV від 03.03.99 )

Грошова оцінка сільськогосподарських угідь у разі необхідності може уточнюватися згідно із законодавством.

Стаття 4. Ставки фіксованого сільськогосподарського податку
для платників податку, які здійснюють діяльність у
гірських зонах та на поліських територіях

Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:

для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,3;

для багаторічних насаджень - 0,1. ( Частина перша статті 4 в редакції Закону N 466-XIV від 03.03.99 )

Перелік платників податку, на яких поширюється дія цієї статті, затверджується до 15 січня 1999 року на пленарних засіданнях обласних рад за поданням районних державних адміністрацій виходячи з критеріїв, установлених статтею 1 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" ( 56/95-ВР ) та визначених Кабінетом Міністрів України поліських територій.

Стаття 5. Порядок нарахування та строки сплати фіксованого
сільськогосподарського податку

Платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом, і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.

Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах: ( Абзац перший частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 974-IV від 19.06.2003 )

у I кварталі - 10 відсотків;

у II кварталі - 10 відсотків;

у III кварталі - 50 відсотків;

у IV кварталі - 30 відсотків.

( Частину третю статті 5 виключено на підставі Закону N 659-IV від 03.04.2003 )

( Частину четверту статті 5 виключено на підставі Закону N 659-IV від 03.04.2003 )

( Частину п'яту статті 5 виключено на підставі Закону N 659-IV від 03.04.2003 )

Стаття 6. Порядок зарахування фіксованого
сільськогосподарського податку до бюджетів і
державних цільових фондів

Платники податку перераховують у визначений строк кошти на окремий рахунок відділень Державного казначейства України у районах за місцем розташування земельної ділянки. ( Частина перша статті 6 в редакції Закону N 1777-III від 01.06.2000 )

Відділення Державного казначейства України у районах наступного дня після надходження коштів перераховують суми фіксованого сільськогосподарського податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 30 відсотків, на обов'язкове державне пенсійне страхування - 68 відсотків, на обов'язкове соціальне страхування - 2 відсотки.

Зазначені відділення повідомляють відповідний орган державної податкової служби про загальну суму податку та її розмежування.

Стаття 7. Порядок обліку та контролю нарахування і сплати
фіксованого сільськогосподарського податку

Органи державної податкової служби у районах ведуть облік нарахування і сплати сум фіксованого сільськогосподарського податку за формою і в порядку, затвердженими Державною податковою адміністрацією України.

Контроль за своєчасним і повним надходженням сум фіксованого сільськогосподарського податку здійснюють органи державної податкової служби.

Стаття 8. Відповідальність за сплату фіксованого
сільськогосподарського податку

Платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум фіксованого сільськогосподарського податку згідно із законодавчими актами України.

Стаття 9. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 1999 року і діє до 31 грудня 2009 року. ( Абзац перший частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 974-IV від 19.06.2003 )

Для стабілізації сільськогосподарського виробництва звільняються з 1 січня 1999 року до 1 січня 2001 року від сплати фіксованого сільськогосподарського податку сільськогосподарські товаровиробники, які відповідно до норм цього Закону є платниками цього податку. При цьому платники фіксованого сільськогосподарського податку, визначені статтею 2 цього Закону, не звільняються від сплати коштів на обов'язкове державне пенсійне страхування та на обов'язкове соціальне страхування і здійснюють відрахування в розмірах і порядку, передбачених статтями 5 і 6 цього Закону. ( Абзац другий частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 414-XIV від 03.02.99 )

( Абзац третій частини першої статті 9 виключено на підставі Закону N 414-XIV від 03.02.99 )

( Абзац четвертий частини першої статті 9 виключено на підставі Закону N 974-IV від 19.06.2003 )

У разі виникнення форс-мажорних обставин (стихійне лихо, дія обставин непереборної сили) по кожному конкретному платнику податку за його клопотанням Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням з Міністерством фінансів України та Міністерством аграрної політики України приймається рішення про реструктуризацію (відстрочку) сплати фіксованого сільськогосподарського податку (за винятком безнадійного податкового боргу, який підлягає списанню відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ). Порядок реструктуризації (відстрочки) сплати цього податку визначається центральним податковим органом. При цьому для такого платника податку в наступному податковому році вимоги частин першої та другої статті 2 цього Закону не застосовуються. ( Частину першу статті 9 доповнено абзацом згідно із Законом N 1777-III від 01.06.2000, із змінами, внесеними згідно із Законом N 974-IV від 19.06.2003 )

2. Доповнити частину першу статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 16, ст. 119) пунктом 20 такого змісту:

"20) фіксований сільськогосподарський податок".

3. Кабінету Міністрів України:

підготувати і внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів та до бюджетної класифікації відповідно до цього Закону;

розробити і затвердити Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку;

в місячний термін розробити та внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо запровадження механізму, який би не допускав ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) сільськогосподарськими товаровиробниками за продукцію невласного виробництва, що реалізується іншим споживачам;

підготувати і внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" з питання використання сільськогосподарськими товаровиробниками сум податку на додану вартість від реалізації сільськогосподарської продукції на придбання техніки вітчизняного виробництва.

4. Зупинити для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку дію таких законодавчих актів України та їх окремих норм з питань оподаткування:

Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" ( 1562-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 47, ст.648; 1998 р., N 14, ст.60);

Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" ( 1963-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 11, ст.150; 1997 р., N 15, ст.117);

Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 38, ст.560; 1996 р., N 45, ст.238; 1997 р., N 47, ст.294);

статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року N 56-93 "Про місцеві податки і збори" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 30, ст.336; 1995 р., N 30, ст.229);

Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 4, ст.28; 1997 р., N 27, ст.181, N 47, ст.294; 1998 р., N 2, ст. 7, N 10, ст.35, N 18, ст.94, N 26, ст.151), за винятком пунктів 7.7, 7.8 і 13.1, 13.2, 13.6, 13.7 та 13.8;

Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 20, ст.82; 1998 р., N 30-31, ст.193) в частині придбання торгового патенту для здійснення торговельної діяльності;

Закону України "Про систему оподаткування" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 16, ст.119, N 29, ст.190) у частині сплати сум податків і зборів (обов'язкових платежів), включених до складу фіксованого сільськогосподарського податку, передбаченого цим Законом;

пункту 4 розділу II Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" ( 77/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 16, ст.119) щодо запровадження загальнодержавного єдиного (фіксованого) податку на території Глобинського району Полтавської області, Старобешівського району Донецької області та Ужгородського району Закарпатської області;

Закону України "Про формування Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" ( 386/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 36, ст.229);

Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 37, ст.237; 1998 р., N 11-12, ст.49, N 42, ст.257), за винятком пункту 4 статті 1, пункту 3 статті 2, частини першої статті 3, пункту 4 статті 4, статті 5 у частині, що стосується платників збору, визначених у пункті 4 статті 1 Закону;

( Абзац пункту 4 статті 9 втратив чинність з 01.01.2001 на підставі Закону N 2213-III від 11.01.2001 )

Закону України "Про запровадження в порядку експерименту єдиного (фіксованого) податку для сільськогосподарських товаровиробників" (25/98-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 25, ст.147).

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 17 грудня 1998 року
N 320-XIV

^ Наверх
наверх