Подiлитися 

   Досить часто в житті виникає питання як виселити з житлового приміщення особу,  яка певний час не проживає в ньому, ухиляється від сплати комунальних платежів або непристойно себе поводить щодо такого майна.

     Чинні норми діючого законодавства декларують про гідне поводження громадян у займаних житлових будинках і квартирах. Зокрема, ст.10 Житлового Кодексу Української РСР, передбачено зобов’язання громадян дбайливо ставитися до будинку, в якому вони  проживають,  використовувати  жиле  приміщення відповідно до його   призначення,   додержувати   правил   користування   жилими приміщеннями,  економно  витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію; не використовувати жилі будинки  і  жилі  приміщення на шкоду інтересам суспільства. А п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає обов’язок споживача сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.              

       Нещодавно по цивільній справі адвокатом Новіковим Ярославом було отримано рішення на користь клієнта за яким він позивався до відповідача про визнання останнім особою, яка втратила право користування житловим приміщенням. Позивачем виступала юридична особа, яка на момент подання позову була власником квартири. Колишнім співласником була особа – член сім’ї відповідачки. Своєю реєстрацією відповідач створював перешкоду для власника житла, оскільки останнім сплачувались комунальні послуги за відсутності відповідача.              

      По цій справі протягом більш двох років відповідач не проживав у квартирі, комунальні платежі не сплачував, будь-якої зацікавленості щодо майна не проявляв.              

     В судове засідання позивач надав акти про відсутність відповідача в квартирі, складені позивачем, сусідами та представником експлуатуючої організації.        

    Норми ч.3 ст.156 ЖК України вказують, що повнолітні  члени  сім'ї співласники власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню  будинку (квартири) і придомової території  та  проведенню  ремонту.   

    Згідно до ст.107 ЖК України, у разі  вибуття  наймача та  членів  його  сім'ї  на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле  приміщення в  тому  ж  населеному  пункті  договір  найму  жилого  приміщення вважається розірваним з дня  вибуття.  Якщо  з  жилого  приміщення вибуває  не  вся  сім'я,  то  договір  найму  жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.              

    Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежний у його здійсненні. За ст.319 ЦК України, власник має право розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, в т.ч. виселяти особу, яка не проживає у приміщенні.

   У відповідності до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

   За ч.2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла, в даному випадку – відповідач,  втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

  Таким чином, викладені правові норми діючого законодавства дозволяють власнику житлового приміщення позбавити особу у користуванні житловим приміщенням за її відсутності понад один рік. За таких обставин, висновки суду дають підстави міграційної службі зняти з реєстрації місця проживання таку особу на підставі п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а власнику уникнути додаткових витрат по сплаті комунальних послуг.

+38 (067) 25 444 25